Про це йдеться у консультативному висновку Вищої ради правосуддя щодо законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (№ 3985).
Документ передбачає поетапне впровадження функціонування ЄСІТС. Зокрема, пропонується внести зміни до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та визначити, що створення та забезпечення функціонування ЄСІТС здійснюватиметься поетапно, підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади відповідного оголошення. Положення про ЄСІТС та/або положення, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, мають розроблятися Державною судовою адміністрацією України спільно з Вищою радою правосуддя та затверджуватися ВРП після консультацій з Радою суддів України.
Нагадаємо, функціонування ЄСІТС у судах, а також Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Державній судовій адміністрації України, їхніх органах та підрозділах передбачено і статтею 15-1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», якою вказаний Закон буде доповнено з дня початку функціонування ЄСІТС.
1 грудня 2018 року ДСА оголосила про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС з 1 березня 2019 року. У цьому повідомленні йшлося про модулі (підсистеми) ЄСІТС, адже на законодавчому рівні не визначено, що вказана система має складатися саме із певних модулів (підсистем), та не передбачено їхній перелік та змістовне наповнення. У подальшому вказане оголошення було відкликане.
Концепція побудови ЄСІТС вперше була затверджена ДСА України 13 квітня 2018 року. 7 листопада 2019 року документ отримав нову редакцію. При цьому жодна з концепцій не містить визначення ЄСІТС, а перелік модулів і підсистем у документах постійно змінюється. ЄСІТС досі не функціонує.
Отже, плани запровадження ЄСІТС змінювалися відповідальним за це органом щонайменше тричі протягом майже трьох років. «Можна дійти висновку, що від самого початку не було сформовано бачення кінцевого продукту, який мав запрацювати в українських судах та органах у системі правосуддя і був спрямований на підвищення ефективності їхньої роботи та покращення доступу до правосуддя. Остаточно це бачення не сформоване і на сьогодні, тож існує великий сумнів, що складові ЄСІТС (модулі і підсистеми), визначені у Концепції, не будуть змінені ДСА України у подальшому, як це вже мало місце, а так само що запропонований нині варіант побудови ЄСІТС та її наповнення дійсно відповідають основній меті запровадження та реальній потребі судів і органів системи правосуддя», – зазначено у висновку ВРП.
Головне науково-експертне управління Верховної Ради України, у свою чергу, зауважило, що зі змісту законопроєкту та супровідних документів незрозуміло: під «поетапним створенням» ЄСІТС слід розуміти технічне забезпечення системи чи її змістовне наповнення, або те і інше одночасно.
ВРП у висновку вказала, що наразі підсистема «Електронний суд» уже функціонує в судах як складова автоматизованої системи документообігу суду. При роботі з нею суди керуються відповідними розділами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України. Сторони вже мають можливість сплачувати судові збори віддалено, отримувати доступ до матеріалів справ, подавати клопотання, заяви тощо.
Окремим питанням, яке дійсно заслуговує на величезну увагу з боку законодавця, на думку ВРП, є запровадження механізму надсилання судової кореспонденції учасникам справ виключно в електронному вигляді, принаймні у деяких категоріях справ або визначеному колу учасників (наприклад, державним органам, юридичним особам тощо). І пов’язане воно не із функціонуванням тієї чи іншої підсистеми ЄСІТС (адже надіслати повістку в електронній формі, відповідно не здійснюючи витрат на відправлення письмової кореспонденції, можна і наявними засобами електронної пошти), а з наявністю належного правового регулювання, зокрема наявністю відповідних норм у чинних процесуальних кодексах. Тож передбачивши можливість надсилання процесуальних та інших документів в електронній формі ще до початку функціонування ЄСІТС, а також виключивши норму щодо можливості такого надсилання винятково на підставі письмової заяви учасника, закріпивши адресу електронної пошти як обов’язковий реквізит процесуального документа (принаймні для осіб, які звертаються з такими документами), питання надсилання судової кореспонденції в електронному вигляді можна вирішити ще до початку функціонування ЄСІТС, не змінюючи при цьому принципово підходів до її впровадження.
ВРП вважає, що законодавча ініціатива щодо поетапного запровадження ЄСІТС за таких умов (можливість зміни у будь-який час самого визначення, складових та їх наповнення, принципу побудови ЄСІТС тощо на розсуд органу, відповідального за початок її функціонування) може створити значні ризики, включно із тим, що ЄСІТС в цілому не буде запроваджена взагалі або буде запроваджена у вигляді, який не відповідатиме нинішній моделі, закріпленій у Концепції.
ВРП наголошує, що «поетапне» запровадження не може означати «помодульне» або «посистемне». Якщо за результатами аналізу ситуації із запровадженням ЄСІТС стане очевидним, що інакше як поетапно розпочати функціонування цієї системи неможливо, доцільно пов’язувати такі етапи з можливістю забезпечення виконання нею тих чи інших функцій, визначених законом. Адже саме визначені функції є ключовими, а питання побудови системи (її складових, наповнення тощо) має вирішуватися залежно від цих функцій. Етапи запровадження ЄСІТС (у разі остаточного обрання саме такої моделі її запровадження) мають бути визначені на законодавчому рівні.
Головне науково-експертне управління Верховної Ради України акцентувало увагу, що чітка законодавча регламентація механізму запровадження у ГПК, ЦПК, КАСУ норм щодо поетапного впровадження ЄСІТС потребує ґрунтовного попереднього вивчення, обговорення з різними фахівцями (у тому числі з працівниками суду, що працюють з системою діловодства в судах, програмістами з метою впровадження програмного забезпечення, адвокатами). Це необхідно, з одного боку, для того, щоб зрозуміти, чи не призведуть відповідні законодавчі зміни до погіршення якості судочинства, а з іншого – для того, щоб визначитися, з якими проблемами можна зіткнутися під час практичного застосування того чи іншого модуля ЄСІТС.
З огляду на те, що зміст проєкту суперечить Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не узгоджується з іншими нормами процесуальних кодексів та не вирішує по суті порушену у пояснювальній записці проблематику, ВРП рекомендує законопроєкт істотно доопрацювати.
Джерело: Вища рада правосуддя
_03_03.png)
