28 листопада 2016 року до Дворічанського районного суду Харківської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням особи Т. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
За результатами проведення судового слідства по даному кримінальному провадженню в судовому засіданні в порядку ст. 338 КПК України прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону було змінено обвинувачення, а саме змінена кваліфікація дій особи Т. з ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) на ч. 1 ст. 119 КК України (вбивство через необережність).
Так, 23.06.2016 р. особа Т., знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, за місцем свого мешкання, під час сварки зі своїм батьком особою В., діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого, хоча повинен був і міг їх передбачити, наніс особі В. не менше одного удару рукою (точну кількість ударів в ході досудового розслідування встановити не вдалось), внаслідок чого останній вдарився правою стороною голови об ліжко та впав, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді закритої черепно - мозкової травми. Після чого потерпілого В. було госпіталізовано до Харківської обласної клінічної лікарні, де 26.06.2016 р. він помер.
Чинним кримінальним процесуальним законодавством, а саме п. 1 ст. 468 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України злочин, передбачений ч. 1 ст. 119 КК України, є злочином середньої тяжкості. Тобто по даному кримінальному провадженню можливе укладення угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченим.
02 жовтня 2017 року обвинувачений та потерпілий, скориставшись положеннями ч. 3 ст. 469 КПК України, добровільно й за власною згодою уклали угоду про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України. Згідно даної угоди, обвинувачений Т. та потерпілий О. дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 119 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі у виді двох років обмеження волі; з урахуванням того, що обвинувачений Т. є військовослужбовцем, сторони угоди на підставі ст. 58 КК України погодили замість обмеження волі призначити останньому службове обмеження на той самий строк із відрахуванням в дохід держави десяти відсотків його грошового забезпечення. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
На даний час закінчено судовий розгляд даного кримінального провадження, вказана угода затверджена вироком суду від 02 жовтня 2017 року, який в даний час не набрав законної сили.
Пошук в ЄДРСР судових рішень по вказаному кримінальному провадженню можна здійснити за номером 618/700/16-к.
_03_03.png)
