Суди розглядали справу за позовом особи про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та скасування реєстрації в житловому будинку та за зустрічним позовом про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою подружжя.
Суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов, встановив факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнав житловий будинок об'єктом спільної сумісної власності сторін, поділив житловий будинок, виділив в натурі частини будинку та визнав право приватної власності за сторонами, встановив порядок користування земельною ділянкою, а у задоволенні первісного позову відмовив.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою та в цій частині відмовив. Апеляційний суд зазначив, що право власності на частину земельної ділянки виникло у позивача за зустрічним позовом за рішенням районного суду в силу набуття права власності на частину нерухомого майна.
КЦС ВС скасував судові рішення та справу передав для нового розгляду до суду першої інстанції.
Суд вказав на те, що відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тому при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Суд роз’яснив, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
КЦС зауважив, що судами попередніх інстанцій не враховано, що для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту.
Також Суд нагадав, що визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
А збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта (постанова ВС від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц).
Українське право
_03_03.png)
